Історія

Історична довідка

Не так вже й давно в новобудові на вулиці Стрілецькій оселився дружній учнівський та педагогічний колектив школи №6. Це було у 1998 році. Але історія цього колективу давня і бере початок з 1936 року.

15 серпня 1944 року… На порозі новий навчальний рік… Наказом Вінницького міськвно школа №9 була перенумерована і стала школою №6, якою керувала Віра Дмитрівна Тевельова.

«Роки були тяжкими, – згадувала вчитель фізики Галина Петрівна Павловські, яка пропрацювала в нашій школі майже 30 років, – коли пішла у 2 клас, потрібно було принести із собою стілець. За одним столом сиділо по 5 учнів. А під час повітряних нальотів на Вінницю змушені були ховатись у бомбосховище підвалу школи».

Галина Петрівна добре пам’ятає, як у 1948 році з’явилася Здебська Віра Олексіївна, вчителька початкових класів, що ходила у гімнастерці. І це не дивно, адже Віра Олексіївна пішла на фронт у 1941 році і дала слово, що залишиться там, де зустріне День Перемоги. Цим містом стала Вінниця, а місцем роботи – школа №6, в якій вона навчала та виховувала дітей протягом 28 років.

Тяжкими дорогами війни пройшла і Пензякова Тамара Олексіївна, яка дійшла до Берліна, і віддала 24 роки своє життя школі.

Незважаючи на складні повоєнні часи, естетичному вихованню приділяли багато уваги. Взірцем була Хворостовська Тетяна Іванівна, побачивши яку (згадувала Фердман Єлизавета Абрамівна), ми, дівчата випростовувалися, щоб привітатися з нею, тому що поважали її і побоювалися, знали: вона воювала, була хороброю партизанкою.

А ще вона захоплювалась театром, тому в школі був створений ляльковий театр. Діти самі шили костюми в швейній майстерні, дівчатка-старшокласниці мудрували над сукнями, а потім влаштовували парад-демонстрацію своїх моделей.

Колектив школи жив не за принципом граблів: все до себе й до себе, а за принципом пилки: раз собі, а раз іншим.
Вчили не тільки наукам, а й дбайливому ставленню до шкільного майна, тому що за «білі парти» був наданий приз – поїздка класу в Барський інтернат.

Вчитися було важко. Діти недоїдали, доношували одяг старших сестер, а портфель, взагалі, був розкішшю, проте в школу бігли з радістю. Тому що жили весело, цікаво, на подвір’ї проводились святкові ранки, концерти, в яких брали участь і учні, і вчителі. І була велика жадоба до знань і повага до педагогів.

Традицію естетичного виховання було продовжено членами клубу «У світі прекрасного», першим президентом якого була Майя Елівна Єнтінзон, яка і досі працює в навчальному закладі вчителем російської мови та світової літератури.

Ще в 70-х роках школа почала впроваджувати інноваційні технології. Прикладом того була замкнена телевізійна система, ініціатором створення якої був Шлайн Борис Бенедиктович. Учні з великим задоволенням були дикторами, операторами, редакторами, випускали щотижневі шкільні новини та закриті телевізійні уроки.
Домінський Олег Станіславович тепло згадує роки директорства (1976-1982) в школі №6. Сьогодні він очолює славетний педагогічний колектив технічного коледжу, підтримує тісні стосунки з багатьма вчителями нашої школи-гімназії.

Корчемний Іван Михайлович перейшов з посади директора (1982-1989) на посаду завідуючого відділом народної освіти Замостянського району.

Нині очолює школу Тітова Наталія Анатоліївна, вродлива від природи і сильна духом особистість. У колективі знають, що будь-яке питання не вирішується зопалу, бо директор привчила – у роботі вчителя не існує дрібниць. Щоб не проводилося: чи то урок, чи то виховний захід – усе повинно бути продумано і виважено. Чи не тому, коли у 1998 році постало питання, хто зможе підняти недобудоване приміщення, вибір адміністрації міста припав на Наталію Анатоліївну, що веде за собою колектив школи №6 з 1989 року.

І цей вибір був правильним. За шість років холодні стіни перетворилися на затишні класи з меблями та комп’ютерною технікою. Не дивно, що школа часто зустрічає високих гостей, починаючи з Президента України, Міністра освіти.

Заповітною мрією Наталії Анатоліївни було надання її школі статусу гімназії. І ця мрія у 2003 році здійснилася.
Але для себе – жодної заслуги. Високий рейтинг, авторитет школа має, за словами директора, тільки завдяки педколективу. Наталія Анатоліївна переконала: все нове базується на традиціях славної історії школи-гімназії №6 і глибоко шанує роботу педагогів колективу.

Проектна потужність приміщення – 1100 чол. Фактично навчається – 1600 учнів. З 2003 року школа за рішенням міської ради № 382 від 17.06.2003р. реорганізована в навчально-виховний комплекс: середню загальноосвітню школу І – ІІІ ступенів – гімназію № 6 м.Вінниці.
Адреса НВК: СЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназії № 6: вул.Червоноармійська,12.

Школа-гімназія має 33 навчальні кабінети, з них 21 атестовано як «зразковий». Сучасна спортивна зала (600 м2) має нестандартне обладнання, волейбольні та баскетбольні спортивні майданчики. При школі діє спортивний стадіон. Обладнано 2 кабінети інформатики, де функціонують 22 комп’ютери, 38 комп’ютерів в забезпеченні адміністративно-управлінської та навчальної діяльності (кабінет директора, кабінети заступників директора, бібліотека, кафедри, навчальні кабінети). Створена відеотека навчальних фільмів.

 

У 2003-2004 навчальному році школа отримала   статус “Навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія №6 м. Вінниці”.

У 2005-2006 навчальному році заклад увійшов до  когорти переможців Всеукраїнського конкурсу „Сто кращих шкіл України” в номінації „Школа успіху”.

У 2006-2007 навчальному році директор школи-гімназії №6  Тітова Н. А.  стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу „Сто кращих керівників України” в номінації „Внутрішня та зовнішня комунікація”.

У 2007 році учениця 11 класу Сидорук Віталіна стала стипендіатом Президента України, а у 2008 році —Шевченківським стипендіатом. У 2009 році учениця 11 класу Арнаут Катерина стала стипендіатом Шевченківської премії.

За значні досягнення у галузі культури і спорту вихованців школи-гімназії занесено до книги «Обдаровані діти України»: Матковську Олександру, Хотян Лінду, Грицюк Ірину, Грицюк Катерину, Горбаченко Анну.

У 2009 році школа-гімназія стала дипломантом Дванадцятої міжнародної виставки навчальних закладів “Сучасна освіта в Україні—2009”.

У 2010 році школа-гімназія стала срібним призером Всеукраїнської виставки «Інноватика в освіті України».

У 2010 році навчальний заклад виборов перше місце в обласному конкурсі на грант Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради в рамках реалізації Програми розвитку інформаційних, телекомунікаційних та інноваційних технологій в закладах освіти.

За  рішенням Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України за вагомий внесок у розвиток іміджу освіти і науки України школа-гімназія увійшла до альманаху «Флагмани освіти і науки України», де представлені елітні освітянські заклади України.

У 2011-2012 навчальному році школа виборола золоту медаль на ІІІ Всеукраїнській виставці-презентації «Інноватика в сучасній освіті» та бронзову медаль у Міжнародній виставці-презентації «Сучасні навчальні заклади – 2012».

Заклад вдруге ввійшов до Всеукраїнського освітянського альманаху «Флагмани сучасної освіти України», в якому презентовано роботу творчих учителів: Петренко Марини Дмитрівни, Коваленко Ліни Василівни, Підлісної Наталії Петрівни, Савчук Наталії Сергіївни, Когут Тетяни Петрівни, Рожкової Людмили Петрівни, Бортник Наталії Миколаївни, Світової Оксани Павлівни, Коновал Анжели Михайлівни.